Конвенція між Україною і Королівством Бельгії про свободу пересування

                            Конвенція 
               між Україною і Королівством Бельгії 
                     про свободу пересування 
 

     Уряд України   і   Уряд   Королівства  Бельгії,  (які  надалі 
іменуються Сторонами),

     вітаючи встановлення   між  ними  дипломатичних  відносин  10 
березня 1992 року ( 056_003 ),

     визнаючи, що  присутність  їх  дипломатичних  представників у 
кожній  з  двох  країн  служитиме  розширенню  співробітництва   і 
сприянню обмінам між обома народами,

     беручи до уваги положення Віденської Конвенції від 18  квітня 
1961 року про дипломатичні зносини ( 995_048 ),

     прагнучи конкретизувати зобов'язання  НБСЄ  стосовно  свободи 
пересування і подорожей,

     бажаючи засвідчити тісний і сприятливий характер їх відносин, 
спроможний  забезпечити  подальший  розвиток  їх  співробітництва, 
взаємної довіри і розуміння,

     домовились про таке: 

                             Стаття 1 

     Сторони забезпечують   на   взаємній   основі   всім   членам 
дипломатичної і консульської місії свободу пересування  і  поїздок 
на території, відповідно до статті 26  Віденської  Конвенції  1961 
року про дипломатичні зносини.

     Вони не вимагатимуть попереднього  дозволу  або  повідомлення 
про поїздки. 

                             Стаття 2 

     Обмеження або   заборона   доступу   стосуватиметься   тільки 
специфічних  споруд  або  військових  баз,  а також інших об'єктів 
закритих для широкої громадськості. 

                             Стаття 3 

     Положення статей 1  і  2  стосовно  свободи  поїздок   членів 
дипломатичних  і  консульських  місій поширюються також на кожного 
громадянина  України  і   Бельгії,   зокрема,   на   представників 
політичних,  громадських  або  профспілкових організацій,  ділових 
людей,  журналістів,  туристів тощо, що проживають в іншій країні, 
або відвідують її. 

                             Стаття 4 

     Ця Конвенція  ні  в  якій мірі не обмежує право кожної країни 
передбачити візовий режим для доступу на свою територію. 

                             Стаття 5 

     Ця Конвенція  ні в якій мірі не торкається зобов'язань Сторін 
стосовно третіх держав і не спрямована проти жодної з них. 

                             Стаття 6 

     Ця Конвенція   укладається   строком   на   3  роки.  Її  дія 
автоматично продовжуватиметься з року в рік,  якщо жодна з  Сторін 
за  3 місяці до закінчення відповідного періоду не сповістить іншу 
Сторону про своє рішення денонсувати цю Конвенцію. 

                             Стаття 7 

     Кожна з Сторін сповіщає іншу Сторону про завершення процедур, 
передбачених її законодавством для надання чинності цій Конвенції. 

     Ця Конвенція  набуває  чинності  через  30  днів  після  дати 
одержання останнього повідомлення. 

     Здійснено у м.Брюсселі, 7 липня 1992 року в двох примірниках, 
кожний українською, французькою і нідерландською мовами, при цьому 
три тексти мають однакову силу. 

 За Україну                                 За Королівство Бельгії 
 Міністр закордонних                        Міністр закордонних 
 справ                                      справ 

   (підпис)                                        (підпис) 
  А. Зленко                                        В. Клас