Тлумачення статті 10 Паризького протоколу про статус міжнародних військових штабів, створених відповідно до Північноатлантичного договору від 28 серпня 1952 ...

            Тлумачення статті 10 Паризького протоколу 
       про статус міжнародних військових штабів, створених 
           відповідно до Північноатлантичного договору 
                     від 28 серпня 1952 року 
 

                           Неофіційний переклад з англійської мови 

     20.04.2000 Україна ратифікувала Подальший додатковий протокол 
до Угоди між державами-учасницями Північноатлантичного договору та 
іншими державами, які беруть участь у програмі "Партнерство заради 
миру" щодо статусу їхніх збройних сил ( 1687-14 ).

     Відповідно   до  статті II Подальшого  додаткового  протоколу 
( 994_043  )  всі  держави-учасниці  програми  "Партнерство заради 
миру" застосовуватимуть положення ідентичні положенням  Паризького 
протоколу  про  статус  міжнародних  військових штабів,  створених 
відповідно до Північноатлантичного договору  від  28  серпня  1952 
року. 

                            Стаття 10 

     Кожне із стратегічних командувань має статус юридичної особи; 
кожне з  них  також  мас  право  укладати  контракти  та  придбати 
власність.  Проте,  приймаюча країна може зробити здійснення таких 
повноважень  предметом  спеціальних  угод,  які  укладаються   між 
будь-яким   зі   стратегічних   командувань   або  підпорядкованих 
командувань  НАТО,   які   виступають   від   імені   стратегічних 
командувань та країною. 

     1. Хтось,  прочитавши текст статті 10 легко зрозуміє, що лише 
стратегічні командування НАТО мають  статус  юридичної  особи.  Як 
було  згадано  раніше,  із самого початку існувало три "Верховних" 
(або як вони зараз називаються - стратегічних) командування  НАТО. 
Командна структура,  створена в 1952 році припинила своє існування 
в  1994.  Два  стратегічних  командування,  які  залишились  після 
реструктуризації - Штаб ВГК ОЗС НАТО в Європі та Штаб ВГК ОЗС НАТО 
на Атлантиці мають дещо  обмежені  повноваження  юридичної  особи, 
проте це в першу чергу стосується обмежень в межах самого Альянсу. 
По суті, стратегічні командування мають юридичні повноваження, які 
необхідні  для виконання ними поставлених завдань.  З одного боку, 
вони укладають прямі угоди безпосередньо з тими,  кого наймають на 
роботу, і, звичайно ж вони постійно укладають комерційні контракти 
з метою отримання різноманітних послуг та предметів постачання.  З 
іншого боку,  стратегічні командування підписують угоди з країнами 
НАТО,  на території яких розташовано один  чи  більше  міжнародних 
військових  штабів  НАТО  будь-якого рівня.  По  причині достатніх 
юридичних  повноважень  цивільних  структур  НАТО  та  міжнародних 
військових   штабів,   стратегічні  командування  навіть  укладали 
офіційні угоди з  іншими  цивільними  та  допоміжними  структурами 
НАТО.  Стаття  10  саме  надає право приймаючим країнам обмежувати 
юридичні повноваження стратегічних командувань, проте для цього не 
існує  жодної достатньої підстави.  Деякі угоди щодо розташування, 
передбачають   певні   процедури   або   потребують   попереднього 
повідомлення  тим,  чи іншим шляхом,  проте це фактично не обмежує 
правомірні дії будь-якого міжнародного військового штабу.