Справа «Клещевніков та інші проти України» (Заява № 48458/13 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)
СТРАСБУРГ
29 вересня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Клещевніков та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (<…>), Голова,
Івана Джеліч (<…>),
Катержіна Шімачкова (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря,
після обговорення за зачиненими дверима 08 вересня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.
4. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та на відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...».
7. Суд зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршіч проти Хорватії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункти 96-101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршіч проти Хорватії» (<...>), пункти 122-141, та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149-159, від 10 січня 2012 року).
8. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року), та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою були неналежними.
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. Заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункт 80, від 10 лютого 2011 року, «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року, «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38-42, від 15 грудня 2016 року.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
15. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахун-ку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції (неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ |
№ заяви,
|
П.І.Б. заявника,
|
П.І.Б. представника
|
Установа,
|
Площа (кв.м)
|
Конкретні скарги |
Інші скарги за усталеною практикою |
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
|
Сума, присуджена за кожною заявою в якості компенсації судових та інших витрат
|
1 |
48458/13
|
Денис Ігорович
|
Денис Федорович
|
Донецький слідчий ізолятор
|
2,3 м-2 |
відсутність свіжого повітря, камера заражена паразитами/
|
п. 3 ст. 5 - надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування - з 10.04.2012 по 03.07.2013 за підозрою у вчиненні шахрайства, ненасильницького злочину; судові рішення про тримання під вартою містять загально сформульоване обґрунтування |
5 000 |
250 |
2 |
55040/20
|
Микола Сергійович
|
Андрій Віталійович
|
Черкаський слідчий ізолятор
|
1,9-5,8 м-2 |
відсутність свіжого повітря, відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність туалетних засобів, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу, переповненість, низька якість продуктів харчування, відсутність приватності під час користування туалетом |
п. 3 ст. 5 - надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування - з 23.11.2018 - триває,
|
9 800 |
250 |
3 |
55947/20
|
Андрій Володимирович
|
Андрій Віталійович
|
Черкаський слідчий ізолятор
|
1,9-4,4 м-2 |
камера заражена паразитами/
|
п. 3 ст. 5 - надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування - з 29.11.2018 - триває, Конкретні недоліки:
|
9 800 |
250 |
__________
-1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
-2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.