Рекомендація 2001 року
про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві
N 192
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного
бюро праці та зібравшися 5 червня 2001 року на свою вісімдесят
дев'яту сесію,
ухваливши ряд пропозицій про безпеку та гігієну праці в
сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного
сесії, а також
вирішивши, що ці пропозиції повинні набути форми
Рекомендації, що доповнює Конвенцію 2001 року про безпеку та
гігієну праці в сільському господарстві (
993_504 ) (далі -
Конвенція),
ухвалює 5 червня 2001 року наведену нижче рекомендацію, на
яку можна посилатись як на Рекомендацію 2001 року про безпеку та
гігієну праці в сільському господарстві.
1. Для реалізації положень статті 5 Конвенції (
993_504 )
заходи, що стосуються інспекції праці в сільському господарстві,
повинні вживатись у світлі принципів, утілених у Конвенції та
Рекомендації 1969 року про інспекцію праці в сільському
господарстві (
993_101 ).
2. Багатонаціональні корпорації повинні забезпечувати належну
безпеку та охорону здоров'я для своїх працівників сільського
господарства в усіх своїх організаціях без дискримінації та
незалежно від місця чи країни, де вони розташовані, згідно з
національним законодавством і практикою, а також із Тристоронньою
декларацією принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій
і соціальної політики.
II. Нагляд за станом безпеки та гігієни праці
3. 1) Компетентний орган, призначений для впровадження
національної політики, про який ідеться в статті 4 Конвенції
(
993_504 ), повинен після консультацій з відповідними
представницькими організаціями роботодавців і працівників:
a) визначати головні проблеми, установлювати пріоритети дій,
розробляти ефективні методи їхнього вирішення та періодично
оцінювати результати;
b) приписувати заходи із запобігання професійним ризикам у
сільському господарстві та управління ними:
i) беручи до уваги технологічний процес і знання в галузі
безпеки та гігієни праці, а також відповідні норми, керівні
документи й кодекси практики, ухвалені визнаними національними або
міжнародними організаціями;
ii) беручи до уваги необхідність захисту навколишнього
середовища від впливу сільськогосподарської діяльності;
iii) визначаючи заходи, яких буде вжито для запобігання
ризикові чи управління ризиком виникнення в працівників сільського
господарства ендемічних захворювань, пов'язаних з їхньою роботою;
iv) конкретно встановлюючи, що працівник не повинен
одноособово виконувати небезпечні види робіт в ізольованих місцях
чи замкнених просторах без адекватної можливості зв'язку з ним і
засобів надання йому допомоги, а також
c) готувати керівні документи для роботодавців і працівників.
2) Для реалізації положень статті 4 Конвенції (
993_504 )
компетентний орган повинен:
a) ухвалювати положення, спрямовані на поступове поширення
сфери діяльності відповідних служб гігієни праці на працівників
сільського господарства;
b) установлювати порядок повідомлення про нещасні випадки на
виробництві й професійні захворювання в сільському господарстві та
їхню реєстрацію, зокрема для збору статистичних даних,
упровадження національної політики та розроблення програм
запобігання на рівні підприємства, а також
c) сприяти безпеці та гігієні праці в сільському господарстві
за допомогою навчальних програм і матеріалів, спрямованих на
задоволення потреб роботодавців і працівників, які діють у
сільському господарстві.
4. 1) Для реалізації положень статті 7 Конвенції (
993_504 )
компетентний орган повинен запровадити національну систему нагляду
за станом безпеки та гігієни праці, яка повинна включати як нагляд
за станом здоров'я працівників, так і нагляд за станом виробничого
середовища.
2) Ця система повинна включати необхідну оцінку ризиків і
залежно від обставин заходи із запобігання та контролю, що
стосуються, inter alia:
a) небезпечних хімічних речовин і відходів;
b) токсичних, інфекційних або алергенних біологічних агентів
і відходів;
c) подразнювальних або токсичних парів;
e) канцерогенних речовин чи агентів;
g) екстремальних температур;
h) сонячного ультрафіолетового випромінювання;
i) трансмісивних хвороб тварин;
j) контактів з дикими чи отруйними тваринами;
k) використання механізмів та устаткування, зокрема
індивідуального захисного спорядження;
l) ручної обробки чи переміщення вантажів;
m) інтенсивних чи тривалих фізичних і розумових зусиль,
стресів, спричинених виробничою діяльністю, і незручних для
робітників поз, а також
n) ризиків, пов'язаних з новими технологіями.
3) Повинні вживатися заходи з нагляду за станом здоров'я
молодих працівників, вагітних жінок та матерів-годувальниць, а
також працівників літнього віку залежно від обставин.
III. Превентивні та захисні заходи
ОЦІНКА РИЗИКІВ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ
5. Для реалізації положень статті 7 Конвенції (
993_504 )
перелік заходів безпеки та гігієни праці на рівні підприємства
повинен уключати:
a) служби охорони та гігієни праці;
b) заходи з оцінки ризиків та управління ними в такому
пріоритетному порядку:
ii) управління ризиками в джерелі їхнього виникнення;
iii) зведення до мінімуму ризиків такими засобами, як
розроблення систем безпечної праці, упровадження
техніко-організаційних заходів і безпечної практики, навчання, а
також
iv) настільки, наскільки ризик залишається, - надання й
використання індивідуального захисного спорядження та одягу без
будь-яких витрат з боку працівника;
c) заходи, спрямовані на вирішення проблем, що виникають
унаслідок нещасних випадків і надзвичайних ситуацій, зокрема
надання першої допомоги й забезпечення належними транспортними
засобами для доставки до медичних установ;
d) порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й
професійні захворювання та їхньої реєстрації;
e) належні заходи з захисту осіб, які перебувають на
сільськогосподарському об'єкті, населення, що проживає поруч із
цим об'єктом, а також навколишнього середовища від ризиків, що
можуть виникнути внаслідок відповідної сільськогосподарської
діяльності, наприклад через відходи агрохімікатів, відходи
тваринництва, забруднення ґрунту й води, виснаження ґрунту й зміни
рельєфу місцевості, а також
f) заходи із забезпечення пристосованості використовуваної
технології до кліматичних умов, організації та практики роботи.
БЕЗПЕКА ТА ЕРГОНОМІКА ОБЛАДНАННЯ
6. Для реалізації положень статті 9 Конвенції (
993_504 )
необхідно вживати заходів, що забезпечують відповідний вибір чи
адаптацію технології, механізмів та устаткування, у тому числі
індивідуального захисного спорядження з урахуванням місцевих умов
у країнах-користувачах і, зокрема, ергономічних аспектів і впливу
кліматичних умов.
ПРАВИЛЬНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ
7. 1) У світлі принципів Конвенції (
993_504 ) та
Рекомендації 1990 року про безпеку застосування хімічних речовин
на виробництві (
993_303 ) та інших відповідних міжнародних
технічних стандартів повинні вживатися приписані заходи з
правильного поводження з хімічними речовинами в сільському
господарстві.
2) Зокрема, превентивні й захисні заходи, яких потрібно вжити
на рівні підприємства, повинні включати:
a) адекватне індивідуальне захисне спорядження й одяг та
відповідне мийне устаткування для осіб, які використовують хімічні
речовини, і для обслуговування та очищення індивідуального
захисного спорядження й устаткування для внесення
отрутохімікатів, - але не за рахунок працівників;
b) запобіжні заходи під час і після розпорошення та
розбризкування в місцях, де застосовуються хімічні речовини, у
тому числі превентивні заходи стосовно забруднення продуктів
харчування, джерел питної води, а також води, яка використовується
для гігієнічних потреб та зрошення;
c) обробку й утилізацію невикористаних небезпечних хімічних
речовин і контейнерів, які були спорожнені, але можуть містити
залишки небезпечних хімічних речовин, таким чином, щоб
унеможливити чи звести до мінімуму ризики для безпеки та здоров'я
працівників, а також загрозу для навколишнього середовища - згідно
з національним законодавством і практикою;
d) ведення обліку застосування використовуваних у сільському
господарстві пестицидів, а також
e) безперервне навчання працівників сільського господарства,
яке включає залежно від обставин вивчення практичних заходів і
процедур або ризиків і превентивних заходів, яких необхідно
вживати у зв'язку із застосуванням хімічних речовин під час
роботи.
ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ ТА ЗАХИСТ ВІД РИЗИКІВ
БІОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ
8. Для реалізації положень статті 14 Конвенції (
993_504 )
заходи під час роботи з біологічними речовинами з підвищеним
ризиком інфікування, алергії чи отруєння, а також під час
поводження з тваринами, повинні включати:
a) заходи з оцінки ризику згідно з пунктом 5 для запобігання
ризикам біологічного характеру, їхнього усунення або зниження;
b) контроль і перевірку тварин згідно з ветеринарними нормами
та національним законодавством і практикою на наявність
захворювань, що передаються людині;
c) захисні заходи для поводження з тваринами й залежно від
обставин забезпечення захисним спорядженням та одягом;
d) захисні заходи для поводження з біологічними речовинами й,
за необхідності, забезпечення належним захисним спорядженням та
одягом;
e) залежно від обставин імунізацію працівників, що працюють з
тваринами;
f) забезпечення дезинфекційними засобами, мийним обладнанням,
обслуговування та очищення індивідуального захисного спорядження
та одягу;
g) надання першої допомоги, забезпечення протиотрутами чи
інші надзвичайні заходи на випадок контакту з отруйними тваринами,
комахами чи рослинами;
h) захисні заходи для оброблення гною та відходів, збирання,
зберігання та видалення їх;
i) захисні заходи під час оброблення та знищення трупів
заражених тварин, у тому числі очищення та дезинфекцію забруднених
приміщень, а також
j) інформацію стосовно безпеки, у тому числі стосовно
попереджувальних знаків, і навчання працівників, що працюють з
тваринами.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ ОБ'ЄКТИ
9. Для реалізації положень статті 15 Конвенції (
993_504 )
вимоги стосовно безпеки та гігієни праці на сільськогосподарських
виробничих об'єктах повинні визначити технічні стандарти для
будівель, споруд, поручнів, огорож та замкнених просторів.
СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ТА ЖИТЛОВІ УМОВИ
10. Для реалізації положень статті 19 Конвенції (
993_504 )
та згідно з національним законодавством і практикою роботодавці
повинні забезпечувати працівникам сільського господарства залежно
від обставин:
a) відповідне постачання придатної до вживання питної води;
b) умови для зберігання й прання захисного одягу;
c) умови для приймання їжі та для годування грудних дітей на
робочому місці у випадку практичної можливості;
d) окремі санітарні й мийні пристосування чи окреме
використання їх для працівників та працівниць;
e) перевезення транспортом, пов'язане з роботою.
IV. Інші положення
ЖІНКИ-ПРАЦІВНИЦІ
11. Для реалізації положень статті 18 Конвенції (
993_504 )
потрібно вживати заходів для забезпечення оцінки будь-яких
пов'язаних з виробництвом ризиків стосовно безпеки та здоров'я
вагітних жінок і матерів-годувальниць, а також для репродуктивного
здоров'я жінок.
САМОСТІЙНО ЗАЙНЯТІ ФЕРМЕРИ
12. 1) Держави-члени повинні планувати поступове поширення
сфери дії захисту, передбаченою Конвенцією (
993_504 ), на
самостійно зайнятих фермерів з урахуванням залежно від обставин
думки відповідних представницьких організацій самостійно зайнятих
фермерів.
2) Для цього в національному законодавстві потрібно визначити
права та обов'язки самостійно зайнятих фермерів стосовно
забезпечення безпеки та гігієни праці в сільському господарстві.
3) У світлі національних умов і практики потрібно брати до
уваги залежно від обставин думки представницьких організацій
самостійно зайнятих фермерів під час формулювання, застосування та
періодичного перегляду національної політики, про яку йдеться в
статті 4 Конвенції (
993_504 ).
13. 1) Згідно з національним законодавством і практикою
компетентний орган повинен уживати заходів для забезпечення
дотримання охорони та гігієни праці, передбаченої Конвенцією,
самостійно зайнятими фермерами.
2) Ці заходи повинні передбачати:
a) положення про поступове поширення сфери дії відповідних
служб гігієни праці на самостійно зайнятих фермерів;
b) поступове розроблення процедур уключення самостійно
зайнятих фермерів до системи повідомлення про нещасні випадки на
виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації, а
також
c) розроблення керівних документів, навчальних програм і
матеріалів, а також відповідне консультування та навчання
самостійно зайнятих фермерів, що охоплюють, inter alia:
i) охорону та гігієну їхньої праці, а також охорону та
гігієну праці тих, хто працює з ними, з огляду на пов'язані з
роботою ризики, зокрема ризик порушення опорно-м'язового апарата,
вибір і використання хімічних і біологічних речовин, проектування
безпечних виробничих систем і вибір, використання й технічне
обслуговування індивідуального захисного спорядження, механізмів,
інструментів і пристосувань, а також
ii) запобігання залученню дітей до небезпечної діяльності.
14. У випадках, коли економічні, соціальні та адміністративні
умови не дозволяють уключити до системи національного чи
добровільного страхування самостійно зайнятих фермерів та їхні
родини, держави-члени повинні вживати заходів для поступового
поширення охоплення їх до рівня, передбаченого статтею 12
Конвенції (
993_504 ). Цього можна було б досягти шляхом:
a) створення спеціальних страхових систем чи фондів, а також
b) адаптації існуючих систем соціального забезпечення.
15. Під час уживання зазначених вище заходів, що стосуються
самостійно зайнятих фермерів, необхідно враховувати особливе
становище:
a) дрібних орендарів і здольників;
b) дрібних власників сільськогосподарських підприємств;
c) осіб, які беруть участь у роботі сільськогосподарських
колективних підприємств, наприклад членів фермерських
кооперативів;
d) членів родини, яких визначають згідно з національним
законодавством і практикою;
e) фермерів, які ведуть натуральне господарство, а також
f) інших самостійно зайнятих працівників сільського
господарства згідно з національним законодавством і практикою.
