Рекомендація N R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному...

                     Рекомендація N R(2000)2 
          Комітету міністрів Ради Європи державам-членам 
       "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження 
          у певних справах на національному рівні після 
               прийняття рішень Європейським судом 
                        з прав людини" (1) 
 

                                      ПРИЙНЯТО 
                                      Комітетом міністрів на 
                                      694-му засіданні заступників 
                                      міністрів 
                                      від 19 січня 2000 року 
_______________ 
     (1) Враховуючи,   що  у  найближчому  майбутньому,  згідно  з 
колишньою  статтею  32  Конвенції,  Комітет  міністрів   припинить 
виконання  квазісудових функцій,  а про рішення Комітету міністрів 
нічого не згадується, зрозуміло, що в разі прийняття рекомендації, 
коли певні справи ще перебувають у судовому провадженні,  принципи 
цієї рекомендації на ці справи все одно поширюватимуться. 

     Комітет міністрів,  згідно з умовами статті  15  (b)  Статуту 
Ради Європи ( 994_001 ), 

     враховуючи, що  Рада  Європи  має  на  меті  досягти більшого 
єднання між її членами; 

     беручи до уваги Конвенцію про захист прав людини та  основних 
свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція); 

     наголошуючи  на  тому,  що,  згідно  зі  статтею 46 Конвенції 
( 995_004  ),  Договірні  Сторони  взяли  на   себе   зобов'язання 
виконувати  остаточні  рішення  Європейського  суду  з прав людини 
(далі - Суд) в будь-якій справі, сторонами якої вони є, і на тому, 
що  Комітет  міністрів  здійснюватиме  нагляд  за  виконанням  цих 
рішень; 

     пам'ятаючи, що  за  певних обставин згадані вище зобов'язання 
включають вжиття інших заходів,  окрім  справедливої  сатисфакції, 
яку присуджує Суд,  згідно зі статтею 41 Конвенції  (  995_004  ), 
та/або загальних заходів, якими потерпілій стороні забезпечується, 
наскільки   це   можливо,   відновлення   попереднього   правового 
становища, яке ця сторона мала до порушення Конвенції; 

     наголошуючи на     тому,      що      компетентні      органи 
держави-відповідача самі вирішують, які заходи, зважаючи на наявні 
в національній правовій системі засоби,  є  найбільш  відповідними 
для досягнення restitutio in integrum; 

     пам'ятаючи про   те,   що   практика   Комітету  міністрів  у 
здійсненні  нагляду  за  виконанням  рішень  Суду  показує,  що  у 
виняткових   випадках  повторний  розгляд  справи  або  поновлення 
провадження  є  найбільш  ефективним,  якщо  не   єдиним   засобом 
досягнення restitutio in integrum; 

     I. Звертається,  виходячи  з  цих  міркувань,  до  Договірних 
Сторін  з  рекомендацією  забезпечити   на   національному   рівні 
адекватні  можливості досягнення,  наскільки це можливо restitutio 
in integrum. 

     II. Закликає Договірні Сторони,  зокрема,  до перегляду своїх 
національних  правових  систем  з  метою  забезпечення  адекватних 
можливостей  повторного  розгляду  справи,  включаючи   поновлення 
провадження,  у  випадках,  коли  Суд  визнав  порушення Конвенції 
( 995_004 ), особливо: 

     i) коли потерпіла сторона і далі  зазнає  значних  негативних 
наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, 
щодо яких  справедлива  сатисфакція  не  була  адекватним  засобом 
захисту  і  які  не  можна  виправити  інакше  ніж через повторний 
розгляд або поновлення провадження; 

     ii) коли рішення Суду спонукає до висновку, що 

         a) оскаржене  рішення   національного   суду   суперечить 
Конвенції ( 995_004 ) по суті, 

         або 

         b) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні 
помилки чи недоліки,  які ставлять під серйозний сумнів  результат 
оскарженого провадження на національному рівні.