Рекомендація N R (91) 9
Комітету міністрів державам-членам
"Про невідкладні заходи у справах сім'ї"
(Прийнята Комітетом міністрів 9 вересня 1991 року
на 461-му засіданні заступників міністрів)
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи (
994_001 ),
зважаючи на велику кількість справ, що стосуються сім'ї та
потребують вжиття негайних дій з метою запобігання шкідливим, а
іноді й незворотним наслідкам,
відзначаючи, що у багатьох випадках суди та інші уповноважені
органи, які опікуються справами сім'ї, не в змозі забезпечити
оперативне вирішення питань, коли інтересам дітей та інших осіб,
які потребують особливого захисту і допомоги, загрожує серйозна
небезпека,
визнаючи, що існуючі невідкладні заходи не завжди дають змогу
судам та іншим уповноваженим органам задовільно вирішувати деякі
термінові справи і зокрема справи, що стосуються незаконного
переміщення дітей, чи коли їхньому благополуччю загрожує серйозна
небезпека,
вважаючи, що держави зобов'язані приділяти першочергову увагу
невідкладним заходам стосовно справ сім'ї та забезпечити достатні
засоби для захисту інтересів сім'ї,
погоджуючись з тим, що ефективні невідкладні заходи мають
стати загальнодоступними,
відзначаючи, що бажано також зробити кроки, які б заохочували
заінтересованих осіб і осіб, що діють від їх імені, терміново
вимагати належного застосування існуючих невідкладних заходів,
рекомендує урядам держав-членів докласти необхідних зусиль
для імплементації нижченаведених принципів і забезпечити, щоб для
судів та інших уповноважених органів, які опікуються справами
сім'ї, були доступними дієві невідкладні заходи для захисту дітей
та інших осіб, які потребують особливого захисту і допомоги та
інтересам яких загрожує серйозна небезпека.
Суди та інші уповноважені органи, що займаються справами
сім'ї, повинні мати достатні повноваження і засоби для захисту
дітей та осіб, інтересам яких загрожує серйозна небезпека і які
потребують особливого захисту і допомоги.
Особливого захисту треба надавати дитині, благополуччю якої
загрожує серйозна небезпека внаслідок відсутності піклування або
будь-якого поганого фізичного чи психічного поводження, або яку
незаконно забрали чи можуть забрати у особи, призначеної бути її
опікуном.
У надзвичайно термінових ситуаціях такі суди або уповноважені
органи мають бути готові вживати негайні дії.
1. Для прийняття найоперативніших рішень необхідно
передбачити прості та швидкі процедури. З цією метою можна
застосовувати такі механізми:
- порушувати справу на підставі простої заяви;
- дозволити суду або уповноваженому органу діяти на власний
розсуд;
- ухвалювати тимчасові заходи без розгляду справи;
- застосовувати всі сучасні комунікаційні технології для
того, щоб покращити процедуру порушення та розгляду справ,
передачі заяв і обміну інформацією між судами, уповноваженими
органами та сторонами у справі;
- дозволяти судам або уповноваженим органам брати активну
участь у провадженні справи, пошуку та наданні доказів;
- запобігати неправомірним спробам будь-якої сторони
відкласти призначення невідкладних заходів.
2. Національні органи влади повинні забезпечити поширення
інформації про невідкладні заходи серед громадськості та осіб, до
яких можуть звернутися по допомогу люди, котрі потребують цієї
інформації.
3. У разі необхідності має швидко надаватись правова допомога
та відповідні консультації.
4. Судам та іншим уповноваженим органам необхідно надати
повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.
5. Судам та іншим уповноваженим органам необхідно надати
достатні повноваження для того, щоб забезпечити негайне виконання
їхніх рішень.
Існування міжнародного аспекту у справах, що стосуються
сім'ї, жодним чином не повинно слугувати підставою для відстрочки
у прийнятті рішення. Для цього держави мають забезпечити
доступність простих і швидких процедур.
Зокрема, наступні заходи, на додаток до перерахованих вище в
Принципах 1-3, мають застосовуватись у випадках, коли необхідним є
міжнародне співробітництво між судами та іншими уповноваженими
органами:
1. Особам, які проживають за кордоном і звертаються по
правову допомогу та консультації, має надаватися, у разі потреби,
будь-яка необхідна допомога, а також допомога перекладача.
2. Такі справи повинні передаватися до судів або інших
уповноважених органів без затримки і розглядатись швидко.
3. Будь-яка необхідна додаткова інформація з-за кордону,
пов'язана з фактами чи нормами права, повинна отримуватись
негайно.
4. З метою сприяння міжнародному співробітництву в справах,
що стосуються сім'ї, держави мають стати сторонами міжнародних
договорів, які передбачають таку співпрацю, та ефективно
застосовувати договори. Держави повинні розглянути можливість
скасування застережень стосовно цих договорів, якщо це прийнятно.
5. У разі необхідності та з метою забезпечення оперативного
вживання невідкладних заходів слід застосовувати інші форми
співпробітництва між державами.
6. У справах, пов'язаних із поверненням дитини, суди та інші
уповноважені органи повинні:
- застосовувати відповідні заходи для повернення дитини;
- прийняти, якщо це можливо, рішення про повернення дитини
протягом шести тижнів після одержання оформленої заяви від
органу, який займається цією справою; рішення про повернення
дитини має виконуватись негайно.
