Резолюція 1180 (1999)
Парламентської Асамблеї Ради Європи
"Економічна ситуація в Росії та Україні"
1. З великим занепокоєнням Асамблея спостерігає за тяжкою
економічною ситуацією в Росії та Україні. Події в Росії, починаючи
з літа 1998 року, призвели країну до жалюгідного становища,
зокрема, до розширення бюджетного дефіциту, значного скорочення
можливостей для залучення іноземних та внутрішніх кредитів, а
також до загрозливого наростання спіралі інфляції. Незважаючи на
те, що деякі антикризові заходи були застосовані в обох країнах,
криза загрожує повним падінням і без того нестійкого життєвого
рівня. Все це також негативно впливає на сусідні країни з
перехідною економікою, навіть на Європу, в цілому та на світову
економіку, взагалі.
2. Асамблея висловлює занепокоєння щодо скрутної продовольчої
ситуації, особливо браку ліків, зокрема, в Росії, а також на
Україні. Вона схвально ставиться до значних міжнародних спроб та
намагань у галузі забезпечення населення продуктами харчування та
ліками, а також до готовності з боку органів влади країн, про які
йдеться, гарантувати їх ефективний та справедливий розподіл.
Вона закликає до надання додаткової гуманітарної допомоги,
зокрема, віддаленим регіонам північної Росії через суворі зимові
умови і проблеми з транспортуванням, а також бідним районам
України - Чернівецькій області, та особливо, Закарпатській, в яких
повінь ускладнила й без того скрутну ситуацію.
Асамблея також закликає Росію та Україну зробити усе від них
залежне, щоб полегшити перевезення гуманітарної допомоги через їх
кордони, а також доставку цієї допомоги до місця призначення.
3. В останні роки не було використано можливості для
здійснення фундаментальних реформ в економіці Росії, незважаючи на
те, що були вчинені значні, незворотні кроки для переходу до
ринкової економіки. Важливим є знаходження шляху у просуванні
країн вперед, який би грунтувався на компромісі усіх політичних
сил та віддзеркалив волю народу.
4. Значна допомога, надана міжнародною спільнотою в останні
роки, була значною мірою неефективною через недосконалість
банківської системи, зменшення рівня промислового та
сільськогосподарського виробництва, незбалансованість державного
бюджету, розтрати значної частини соціальної допомоги, втрату
країною важливого російського капіталу. Асамблея закликає, до
грунтовного розгляду як донорами так і реципієнтами, недоліків
політики МВФ та інших впливових міжнародних фінансових організацій
по відношенню до Росії та України та невідповідного використання
іноземних фондів з метою уникнення помилок у майбутньому та
забезпечення належних умов для надання термінової допомоги, й не
лише гуманітарної.
5. Сьогодні, як Росія, так і Україна, власними силами повинні
взяти на себе ініціативу у створенні умов для врятування
економіки. Це є дуже важливим, оскільки лише. процвітання Росії та
України може гарантувати тривалу стабільність, мир та співпрацю в
Європі та за її межами.
6. Асамблея вважає, що кожна країна повинна власними силами
обирати та розвивати свою політичну систему, але демократія та
верховенство права є необхідними для тривалого розвитку. В Росії
та Україні перехідний період та процес модернізації стали
незворотними протягом останніх років, можливо, останніх
десятиріч, що призвело до глибокої соціальної, економічної та
моральної дезінтеграції суспільства. Таким чином, важливим є те,
щоб цей процес отримав зростаючу підтримку з боку простих людей та
супроводжувався міцними демократичними механізмами, розвитком
місцевої автономії та більшим залученням до цього громадськості,
відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування
(
994_036 ). Тісна співпраця президентських та виконавчих
адміністративних органів з Парламентом є питанням першорядної ваги
для забезпечення ефективності управління. Щодо Росії, Асамблея
вважає, що підтримка, яку надала Дума нинішньому уряду, є добрим
прикладом на майбутнє, і сподівається, що цей процес
продовжуватиметься.
7. Глибока економічна криза в Росії викликана, головним
чином, значними проблемами у здійсненні структурних змін, та
ігноруванням реального сектора економіки Це призвело до становища,
яке характеризується:
- процесом приватизації, що не досяг бажаних результатів, але
котрий замість того зберіг, посилив або навіть створив монополії
та олігополії; та недостатньою модернізацією менеджменту
підприємств;
- недосконалим регулюванням економічного життя;
- слабкістю банківської системи;
- формуванням конгломератів у фінансовій, промисловій
галузях, у засобах масової інформації, які мають необмежену владу
над державними органами, а також не мають демократичного контролю;
- слабким соціальним виміром проектів у галузі економічного
реформування, зниженням підтримки соціально незахищених верств
населення;
- серйозними проблемами із здоров'ям, низькою купівельною
спроможністю чи, навіть, бідністю населення, включаючи заробітну
плату, пенсії та інші соціальні виплати;
- зростаючим процесом бартеризації та тіньовою економікою;
- обмеженою базою оподаткування та слабким управлінням
податковою службою;
- зростаючими обсягами злочинності та корупції.
Вищезазначені положення посилюють тяжку бюджетну кризу, за
умов якої недостатньо координуються монетарні та фіскальні заходи,
та посилюють зростання обсягів внутрішнього та зовнішнього боргу.
8. Україна стикається з подібними до російських проблемами
перехідного періоду та з багатьма труднощами, зазначеними у пункті
7, через те, що економіки двох країн тісно зв'язані. Сьогодні
Україна має можливості для виходу з кризи, оскільки вона не
залучала великих обсягів спекулятивного капіталу, та оскільки вона
проводить передбачливу бюджетну політику, наробивши менше
закордонних боргів. Нарешті, її Центральний банк здійснює
ефективний контроль за ринком грошей та запровадив сучасну систему
розрахунків у банківській системі та, внаслідок цього,
користується більшою повагою з боку міжнародних кредиторів.
9. Європа та міжнародна спільнота сьогодні стикаються з
наступним питанням першочергової ваги: чи повинні та чи спроможні
вони надати фінансову та матеріальну підтримку Росії, а також і
Україні, яка перебуває у схожому, але менш драматичному стані?
Асамблея вважає, що першочергові заходи Європи та світової
економіки для створення стабільної, економічно життєздатної Росії,
а також України, передбачають надання обом країнам підтримки для
стимулювання їх економічного розвитку, збалансованості їх бюджету,
реформування їх фінансових структур та систем, а також
забезпечення їх необхідною соціальною та гуманітарною допомогою.
Навіть, якщо структурна реформа повільно здійснюватиметься і не
буде раціонально використано цю допомогу, Європа та міжнародна
спільнота повинні надавати фінансову та іншу підтримку, оскільки
відомо, що будь-які реформи, які здійснюються у швидкому темпі,
стикаються з такою протидією, яка блокує самі реформи та викликає
дестабілізацію, яка коштуватиме дорожче обом сторонам.
10. Асамблея закликає країни-члени Ради Європи продовжити
індивідуально та у рамках міжнародних інституцій надавати допомогу
Росії, Україні та іншим країнам СНД з метою:
а) пристосувати власні людські ресурси до потреб ринкової
економіки;
б) здійснити справжню приватизацію з метою запровадження
конкурентоспроможної економіки, досягнення чіткішого розподілу
між політичними та економічними силами, спрямованого на чесну
конкуренцію;
в) запровадити чітке, стабільне та прозоре законодавство,
включаючи банківську сферу, в якій дотримання міжнародно визнаних
принципів є особливо необхідним; ефективну судову систему;
включаючи застосування жорстких заходів, спрямованих на боротьбу
з усіма формами злочинності та корупції;
г) досягти справжньої економічної співпраці між регіонами
Росії та України, а також з сусідніми та іншими країнами, яка
грунтується на міжнародно визнаних принципах торгівлі.
11. Стосовно надання соціальної допомоги, одним з важливих
принципів є намагання встановити безпосередні зв'язки між
європейськими країнами та регіонами-донорами з одного боку, і
регіонами Росії та України, з іншого. Кращому використанню
ресурсів сприятиме тісна співпраця керівників регіональної
адміністрації та представницьких органів, реалізація завдань яких
контролюється громадськістю, Асамблея також закликає Росію та
Україну якнайшвидше підписати та ратифікувати Європейську
соціальну хартію (
994_300 ) та її протоколи (
994_333,
994_807 ).
12. Асамблея усвідомлює багатий людський потенціал та фізичні
ресурси як Росії, так і України. Для народів цих країн, які
прагнуть зробити власний внесок в оздоровлення економіки,
необхідно змінити їхні економіки та позбутися постійної залежності
від сировини та енергоресурсів, надаючи більшого значення
високотехнологічному виробництву та послугам. Лише таким чином
можна уникнути постійного падіння цін на ці ресурси, а люди
зможуть бути повністю залучені до економічного розвитку. Для цього
економіка потребує нових капіталовкладень - внутрішніх та
зовнішніх - єдиним виходом для їхнього зростання є забезпечення
відповідних привабливих умов у кожному регіоні.
13. Асамблея підтримує довготривалі, систематичні заходи для
використання цих ресурсів з метою розвитку ринкової економіки та
формування сильного середнього класу в Росії та Україні. Ця
стратегія є такою:
а) підтримка у реформуванні освітніх систем, у створенні
теоретичних та практичних можливостей в Європі для студентів з цих
країн;
б) широкомасштабна співпраця університетів, зокрема
факультетів права, економіки та менеджменту;
в) підтримка у співпраці торговельних організацій,
торговельно-промислових палат та торговельних спілок у обміні
досвідом та підготовці кадрів для зміцнення цих організацій;
д) підтримка співпраці місцевих органів влади в питанні
обміну досвідом, підготовки кадрів, об'єднання громад та
транскордонного співробітництва;
є) допомога цим двом країнам у гармонізації їхніх освітніх
систем та у перепідготовці працівників відповідно до потреб
ринкової економіки.
14. Інші країни-члени Ради Європи та міжнародна спільнота,
взагалі, повинні, незважаючи на нещодавні розчарування, цілком
підтримувати усі з вищезазначених заходів, закликаючи Росію та
Україну лібералізувати торгівлю та інвестиції як між собою, так і
у відносинах з іншими державами. Якщо буде здіснено процес
необхідної лібералізації та дерегуляції іноземної торгівлі та
інвестицій, як того вимагає Світова Організація Торгівлі, це стане
важливим чинником у забезпеченні більшої відкритості в цих галузях
інших країн-членів Ради Європи, включаючи ті з них, які є членами
ЄС. Зі свого боку, країни-члени Ради Європи повинні скоротити
протекціоністські заходи. Усі сторони мають постійно працювати у
напрямку створення "спільного пан-європейського ринку", про який
йдеться у Резолюції 1078 (1996) Асамблеї стосовно "Економічної
ситуації у Білорусі, Росії та Україні (
994_591 )".
15. Асамблея пропонує країнам-членам Ради Європи посилити
співпрацю з Росією та Україною, спрямовану на розкриття причин
незаконного вивозу капіталу з цих країн з метою його повернення, а
також припинення незаконного відтоку капіталу.
16. Зважаючи на безумовне визнання Росією власних боргів та
складну соціально-економічну ситуацію в цій країні, Асамблея
закликає кредиторів позитивно реагувати на прохання Росії щодо
реструктуризації боргів та розглянути можливість списання частини
боргу Радянського Союзу.
17. Асамблея вважає необхідним знайти шляхи для встановлення
співпраці між Росією та Україною з одного боку, та Фонду
соціального розвитку Ради Європи з іншого, включаючи негайну
підтримку обом країнам з боку Фонду, у разі їх прохання, з метою
погашення наслідків стихійних катастроф, покращення положення
біженців, мігрантів, дітей та людей похилого віку.
18. Асамблея висловлює впевненість в тому, що Росія та
Україна вчасно, за допомогою Європи та міжнародної спільноти,
стануть спроможні подолати існуючі проблеми та перетворитися на
країни з міцною демократією та сталим економічним розвитком заради
загального миру та процвітання.
Асамблея проводила слухання 28 січня 1999 року (7-е
засідання). Дивіться доповідь Комітету з економічних питань і
розвитку, Док. 8294 (Доповідачі: п. Телгмаа, п. Вєловєйські).
Текст прийнято Асамблеєю 28 січня 1999 року (7-е засідання).
