Рекомендація N R (88) 7
Комітету міністрів Ради Європи
"Про освіту з питань охорони здоров'я в школі та
роль і підготовку вчителів"
УХВАЛЕНО
Комітетом міністрів на
416-му засіданні заступників
міністрів
від 18 квітня 1988 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи (
994_001 ),
беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої
єдності між її членами, зокрема схваливши загальний підхід до
галузей охорони здоров'я й соціального захисту,
згадуючи свою рекомендацію N R (82) 4 "Про попередження
проблем, пов'язаних з алкоголем, зокрема серед молоді" та
рекомендацію N R (82) 5 "Про попередження наркотичної залежності
та особливу роль освіти з питань охорони здоров'я", а також свою
стурбованість через причини цих двох рекомендацій,
беручи до уваги, що, незважаючи на розвиток складної й
спеціалізованої системи охорони здоров'я, яка поєднує в собі
загальні запобіжні заходи й доступність служб медичної допомоги, і
далі виникає багато проблем, пов'язаних зі здоров'ям, які не
розв'язуються традиційними превентивними або лікувальними
засобами,
звертаючи увагу на те, що більшість цих проблем пов'язані з
нездоровим способом життя та що освіта з питань охорони здоров'я,
заохочуючи до здорових соціальних позицій та способів життя, може
сприяти уникненню цих проблем,
звертаючи увагу на те, що поряд із сім'єю, яка відіграє
головну роль, школа є найпридатнішою структурою для поширення
освіти з питань охорони здоров'я, оскільки вона об'єднує молодь -
вікову групу, яка найпіддатливіша для вивчення зразків здорової
поведінки,
свідомий того, що запровадження освітніх програм з питань
охорони здоров'я вимагає:
- керівних принципів планування й розвитку навчальних програм
з питань охорони здоров'я;
- чіткого визначення ролі вчителів у цій справі;
- фахової підготовки, підвищення кваліфікації та дальшої
підготовки всіх учителів, що дасть їм змогу сприяти цим програмам
в їхніх сферах знань,
рекомендує урядам держав-членів прийняти послідовну політику
освіти з питань охорони здоров'я в школах, беручи до уваги
питання, про які йдеться в Додатку.
Додаток
до рекомендації N R (88) 7
1.1. Здоров'я - це більше, ніж не нездужання; це - якість
життя, яка включає соціальний, розумовий, духовний, емоційний, а
також фізичний виміри. Здоров'я, цю недовговічну власність, слід
одержати, захищати й постійно відновлювати протягом життя.
1.2. Загалом до освіти з питань охорони здоров'я входить:
i) надання щонайповнішої інформації про фактори, які
впливають на здоров'я;
ii) роз'яснення взаємозв'язків, що існують між здоров'ям і
фізичним, психічним та соціальним оточенням;
iii) розвиток індивідуальної, сімейної та колективної
обізнаності й почуття відповідальності за здоров'я;
iv) заохочення відповідального ставлення і способів життя, що
сприяють здоров'ю.
1.3. Освіта з питань охорони здоров'я в школі передбачає, що
діти й підлітки будуть ознайомлені з формальним і неформальним
досвідом, завдяки чому вони зможуть сприйняти позиції й моделі
поведінки, які позитивно впливають на їхнє здоров'я, а також їм
буде надано інформацію та можливості самостійно вирішувати. Це
відрізняється від інших шкільних дисциплін, що вивчаються,
оскільки це - міждисциплінарна діяльність, яка має пронизувати все
шкільне життя й поширюватися на позашкільну спільноту; вона
потребує персонального обов'язку з боку всіх зацікавлених.
2. Завдання освіти з питань охорони здоров'я в школі
Освіта з питань охорони здоров'я в школі повинна:
i) на дошкільному рівні - сприяти розумовому, соціальному й
емоційному розвитку дітей у дошкільному середовищі, допомагати їм
самоусвідомлюватися в стосунках з іншими людьми та довкіллям, а
також заохочувати досвід і активну участь у прийняття рішень;
ii) на початковому рівні - дати учням можливість поступово
здобувати знання про зростання й розвиток людини, а також про
основні взаємозв'язки між здоров'ям і довкіллям;
iii) на середньому рівні - дати молоді можливість розвивати
свої знання про зростання й фізичний, психічний і соціальний
розвиток людини, а також про чинники, які позитивно або негативно
впливають на стан здоров'я; позитивно оцінювати цей період
фізичних і психічних змін, щоб досягти справжнього ступеня
самооцінки; навчитись аналізувати спосіб життя й поведінку, що
впливають на здоров'я, з метою сприяти активній підготовці до
прийняття рішень.
3. Керівні принципи планування й розвитку освітніх програм з
питань охорони здоров'я
3.1. Освітні програми з питань охорони здоров'я мають
враховувати соціальне й культурне оточення школярів.
3.2. Розробники програм мають враховувати:
i) потреби, пов'язані зі станом здоров'я та поведінкою, з
погляду саме дітей, молоді, а також їхніх батьків;
ii) потреби, пов'язані зі станом здоров'я, з погляду
науковців, лікарів і санітарних інспекторів;
iii) потреби, пов'язані зі станом здоров'я й типами
поведінки, що впливають на здоров'я, з погляду громади, в якій
живуть і можуть жити в майбутньому діти та молодь.
3.3. Автори програм спільно із зацікавленими сторонами мають
розробляти шкільні програми з питань охорони здоров'я, що
відображають вже визначені потреби й пріоритети. Шкільні програми
з питань охорони здоров'я мають формуватись на трьох рівнях:
i) шкільної програми, що має на меті заохочувати здоров'я й
відкрито включає навчальний компонент і різноманітні підходи,
відображенні в усіх складових програми;
ii) етики, яку впроваджують у школі або питання охорони
здоров'я в школі. Слід забезпечити, щоб життя в школі відповідало
завданням освітньої програми з питань охорони здоров'я; це має
гарантувати фізичне й розумове здоров'я, а також нормальні
соціальні стосунки;
iii) надання різноманітних послуг у службах здоров'я в школі
та в соціальних службах. Потрібна справжня координація між школою,
службами охорони здоров'я й соціальними службами, щоб забезпечити
залучення цих служб як до розроблення освітніх програм з питань
охорони здоров'я, так і до їх запровадження.
3.4. Шкільна програма, мета якої - заохочувати здоровий
спосіб життя, має враховувати зміни й події, які відбуваються
серед школярів та в їхньому середовищі.
3.5. Проблеми освіти з питань охорони здоров'я потрібно
постійно висвітлювати на різних більш складних рівнях відповідно
до ступеня розуміння дітей та молоді таким чином, щоб вони
відповідали їхнім основним інтересам і потребам (спіральний
розвиток програм).
3.6. У зв'язку з тим, що завдання різні - від передачі знань
до зміни поведінки, слід передбачити всі методи, починаючи від
найкласичніших і закінчуючи найсучаснішими, серед них традиційні
уроки, обговорення, групову роботу, соціально-освітню діяльність,
техніку комунікації тощо. Проте які методи не застосовувалися б,
їхня ефективність визначається відданістю й глибиною переконаності
вчителя.
4.1. Дослідження могли б дати можливість ліпше зрозуміти
сприйняття учнями, вчителями, батьками, працівниками соціальних
служб і служб охорони здоров'я та представниками громади проблем,
пов'язаних зі здоров'ям, та допомогти в розробленні навчальних
матеріалів, призначених для поліпшення умов роботи в класі, а
також в опануванні останніх наукових досягнень.
4.2. Усі компоненти програми потрібно оцінити, а досягнутій
меті дати творчу й підсумкову оцінку; до цієї роботи слід залучати
учителів, учнів, батьків, персонал соціальних служб та служб
охорони здоров'я і представників громади.
5.1. З огляду на відмінність від інших предметів, що
викладаються, до роботи в царині освіти з питань охорони здоров'я
потрібно готувати всіх учителів, незалежно від того, значну чи
незначну роль вони мають відігравати.
5.2. Бажано, щоб підготовку вчителів початкової школи було
організовано на рівні як фахової підготовки, так і підвищення
кваліфікації. Учителі середньої школи мають починати освіту з
питань охорони здоров'я під час фахової підготовки та мати
можливість поглиблювати ці знання в процесі роботи.
6. Професійна підготовка вчителів
6.1. Загалом учителі повинні:
i) бути ознайомлені з сучасною теоретичною базою освіти з
питань охорони здоров'я;
ii) знати про розвиток цієї сфери в країні і в освітній
системі, і серед широкого загалу.
6.2. Під час підготовки слід зробити наголос на таких
проблемах:
i) можливості школи як установи, що сприяє індивідуальному
здоров'ю школярів та колективному здоров'ю шкільної громади в
цілому;
ii) освіта з питань охорони здоров'я - це не лише надання
інформації, а й більш точне визначення цінностей, ставлень і
вірувань поряд із можливістю різноманітного вибору; цей процес не
позбавлений моральних міркувань;
iii) здоров'я має багато аспектів; на нього впливають
прийняті рішення та політика, яку проводять багато урядових
секторів (наприклад, сектори охорони здоров'я, соціальний та
економічний);
iv) освіту з питань охорони здоров'я слід розглядати як
демократичний процес, в якому учнів заохочують шукати й
використовувати відповідну інформацію для прийняття слушних рішень
у заданих ситуаціях.
6.3. Серед завдань, які ставляться в процесі підготовки
вчителів з питань охорони здоров'я, зокрема, мають бути такі:
i) збільшення обсягу знань про здоров'я, включаючи
соціальний, емоційний, моральний, розумовий, а також фізичний
аспекти;
ii) поглиблення розуміння відношення між здоров'ям та іншими
складовими навчального плану;
iii) допомогу вчителям і студентам у роз'ясненні того, що
освіта з питань охорони здоров'я є суттєвим елементом у розвитку
особистих навичок і особистості;
iv) демонстрацію того, які проблеми охорони здоров'я можуть
бути інтегровані в інші складові програми;
v) демонстрацію важливості використання різноманітних
неформальних підходів, які мають відповідати офіційній програмі з
питань охорони здоров'я;
vi) допомогу вчителям і студентам у вивченні того, як
використовувати відповідні освітні методики з питань охорони
здоров'я;
vii) допомогу вчителям в усвідомленні ролі інших в освітній
справі з питань охорони здоров'я та в потребі консультування
учнів; заохочення вчителів звертатися до знань своїх колег,
працівників шкільних служб охорони здоров'я, груп громади, батьків
тощо.
6.4. Метою підготовки є забезпечення того, щоб усі учителі
під час професійного навчання:
i) здобули основні знання й відчули відповідальність за
створення здорової атмосфери в школі;
ii) стали чуйними до потреб дітей, що пов'язані зі здоров'ям;
iii) сформували уявлення про основні процеси зростання й
розвитку дітей;
iv) набули потрібних кожному вмінь незалежно вирішувати
питання, які стосуються власного здоров'я;
v) ознайомилися з методикою розроблення програми, що містила
б не тільки пізнавальні, а й емоційні елементи;
vi) набули вмінь працювати в мультидисциплінарній команді
спільно з колегами, розробляючи навчальні стратегії;
vii) навчилися співпрацювати з іншими важливими особами,
системами й службами.
6.5. Учителі, яких визначають як тих, хто відіграє особливу
роль в освітніх програмах з питань охорони здоров'я, наприклад,
координаторів, які викладають особливі предмети програми або
працюють з особливими групами дітей, повинні мати відповідні
вміння порівняно з іншими вчителями. Вони повинні бути ознайомлені
з усіма аспектами названих програм, зокрема:
i) мати спеціальні знання про те, як формувати послідовні
програми й визначати їхні можливі вади;
ii) грати відповідну роль у запровадженні програм;
iii) бути спроможним давати поради іншим учителям та
iv) оцінювати виконання завдань, а також відповідність
використовуваних методик і ефективність програми у справі охорони
здоров'я учнів.
7. Організація підготовки вчителів
7.1. Навчальним закладам та іншим відповідним інституціям
слід поступово організовувати свою роботу таким чином, щоб
забезпечити цей вид підготовки вчителів через мультидисциплінарні
команди; за відсутності фахівців ці заклади мають призначати
координатора, який залучатиме до викладання фахівців з різних
предметів, що працюють поза межами цього навчального закладу, щоб
забезпечити відображення у викладанні різнопланового характеру
освіти з питань охорони здоров'я.
7.2. Підвищення кваліфікації слід організовувати переважно в
школах. Це мають забезпечити координатори, про яких ішлося вище.
7.3. Навчальні заклади, які відповідають за фахову підготовку
й підвищення кваліфікації вчителів, повинні мати у своєму
розпорядженні керівні принципи у вигляді навчальних документів,
які повинні бути підготовлені на національному рівні на основі
співпраці освітньої сфери та сфери охорони здоров'я. Ці документи
мають містити:
i) керівництво до підготовки, яке одночасно включає методику
та зміст;
ii) усі матеріали, потрібні для вчителів, що навчаються.
7.4. Підвищення кваліфікації має включати вивчення актуальних
тем.
8. Розвиток політик відносно освіти з питань охорони здоров'я
8.1. Щоб забезпечити вплив освіти з питань охорони здоров'я
на шкільну систему в цілому, треба формувати відповідні політики.
Такі політики повинні:
i) гарантувати на національному, регіональному й місцевому
рівнях координацію діяльності між секторами з питань охорони
здоров'я та освіти за допомогою координаційних комітетів, які
підтримуватимуть упровадження програм з питань охорони здоров'я в
усі шкільні програми;
ii) передбачити призначення осіб, відповідальних на
регіональному рівні за розроблення в школах стратегій у тісній
співпраці з директором, а за потреби зі шкільним координаційним
комітетом;
iii) забезпечити, щоб для підтримки тих, хто опікується цими
питаннями, було надано ресурси і час.
