Рекомендація N R (91) 8
Комітету міністрів Ради Європи
"Про розвиток освіти з питань довкілля в шкільних
системах"
УХВАЛЕНО
Комітетом міністрів на
460-му засіданні заступників
міністрів
від 17 червня 1991 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи (
994_001 ),
беручи до уваги Стокгольмську декларацію з питань довкілля
людини (
995_454 ) та Світову хартію природи (
995_453 ),
беручи до уваги висновки Міжурядової конференції ЮНЕСКО/ЮНЕП
у Тбілісі (1977), Московського міжнародного конгресу (1987) та
інших різних міжнародних заходів і програм у справі освіти з
питань довкілля,
беручи до уваги Конвенцію про охорону дикої флори, фауни та
природних середовищ у Європі (
995_032 ) (Бернська конвенція),
беручи до уваги резолюцію (71) 14 "Про введення засад охорони
природи в освіту" та вважаючи, що її модернізацію спричинили:
- погіршення таких факторів, як різке зростання населення та
поява нових проблем, наприклад, кліматичні зміни й виникнення дір
в озоновому шарі;
- потреба забезпечити включення в освітні програми питань,
пов'язаних з проблемами довкілля та небезпекою, що постає перед
довкіллям і суспільством;
- потреба зменшити розбіжність між прогресом у науці й
техніці та їхнім висвітленням у школах;
- потреба ввести до навчальних програм численні джерела
інформації, що мають тенденцію до зростання і доступні для учнів,
пам'ятаючи про перегляд пропозицій, зроблений учасниками
38-го Вчительського семінару Ради Європи (Донауешинген, листопад
1987 р.),
підтверджуючи висновки доповіді Світового комітету з питань
довкілля та розвитку під назвою "Наше спільне майбутнє" (доповідь
Брундтланд),
знаючи, що стан довкілля досяг критичного рівня,
будучи переконаним, що нинішня ситуація є результатом збігу
двох явищ, а саме: значного зростання населення й глобалізації
індустріального суспільства,
підкреслюючи планетарні виміри проблем довкілля й потребу
сприяти моделі управління ресурсами, яка враховувала б
незалежність індивідуумів і народів,
зазначаючи, що значний розвиток науки і зростання
технологічних потужностей вимагають від індивідуумів підвищеного
почуття відповідальності за довкілля, спільну людську спадщину,
визнаючи, що люди мають право на здорове і екологічно
збалансоване довкілля, від якості якого залежить їхня гідність та
благополуччя,
будучи переконаними, що освіта з питань довкілля є одним з
найліпших способів відновлення балансу між індивідуумами й
природою і забезпечує раціональне та розумне управління ресурсами
планети в контексті безперервного розвитку,
вважаючи, що увагу, приділену захисту довкілля в навчальних
програмах, треба посилити та що визнання довкілля й повага до
нього повинні бути основним принципом викладання всіх предметів,
будучи переконаним, що освіта повинна складатися не тільки з
розвитку знань і розуміння екології й біології, а й із заохочення
більш позитивного особистісного ставлення до природи й довкілля,
прагнучи, щоб освіта ґрунтувалась на етичному підході, який є
суттєвим для розсудливого застосування знань,
усвідомлюючи хвилюючі та емоційні стосунки з природою й
довкіллям,
наголошуючи, що освіта з питань довкілля в школах повинна
бути невіддільною від тієї, що її здобувають удома, в молодіжних
організаціях та в позашкільній діяльності,
рекомендує урядам держав-членів:
- виробляючи або переглядаючи свою освітню політику з питань
довкілля, пам'ятати керівні принципи, викладені в Додатку до цієї
рекомендації;
- гарантувати вчителям можливість поновлювати та
урізноманітнювати шкільну діяльність і основні навчальні процеси
завдяки забезпеченню їх ресурсами, що дасть педагогам змогу:
- використовувати й розвивати активні навчальні методи,
спрямовані на ознайомлення з довкіллям та поліпшення його стану;
- використовувати позашкільні можливості для освіти з питань
довкілля;
- використовувати нові технології (наприклад, аудіовізуальні
засоби, комп'ютерні системи та телематику (комп'ютеризований
дистанційний зв'язок) для візуалізації певних понять;
- отримувати навчальні матеріали та освітні модулі, що
задовольняють потреби освіти з питань довкілля;
- сприяти встановленню робочих відносин із дослідницькими
інститутами в галузі природничих, соціальних наук і освіти;
- розвивати активну й стимулюючу політику для початкового
навчання і підвищення кваліфікації вчителів завдяки:
- впровадженню належних елементів до їхніх навчальних
програм;
- створенню в школах і поза ними освітнього простору,
сприятливого для духовного пробудження учнів та для практичної
діяльності;
- створювати інфраструктуру, призначену допомагати вчителям
та іншим особам, залученим до освіти з питань довкілля, через
забезпечення консультантами, урізноманітнення кола навчальних
програм, навчальних посібників і документації;
- забезпечити широке розповсюдження цієї рекомендації серед
усіх зацікавлених сторін, особливо серед тих, хто розробляє
навчальні програми, а також серед консультантів у галузі освіти,
інструкторів вчителів і вчителів;
- поінформувати Генерального секретаря Ради Європи про
передачу змісту цієї рекомендації урядам держав, які є сторонами
Європейської культурної конвенції (
994_213 ), але не є членами
Ради Європи.
