Рекомендація N R (97) 21
Комітету міністрів Ради Європи
"ЗМІ та сприяння культурі терпимості"
УХВАЛЕНО
Комітетом міністрів на
607-му засіданні заступників
міністрів
від 30 жовтня 1997 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи (
994_001 ),
беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої
єдності між її членами задля збереження й здійснення ідеалів і
принципів, які є їхньою спільною спадщиною, а також сприяння
їхньому економічному й соціальному прогресу,
підкреслюючи свій обов'язок гарантувати всім людям рівну
гідність та здійснення прав і свобод без дискримінації за
будь-якою ознакою, як, наприклад, стать, раса, колір, мова,
релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне
походження, зв'язок з національною меншиною, власність, народження
або інший суспільний стан,
згадуючи, що глави держав і урядів держав-членів Ради Європи
на конференції Віденського саміту (жовтень 1993 року) висловили
свою впевненість у тому, що принцип терпимості є гарантією
підтримання в Європі відкритого суспільства, в якому поважають
культурну різноманітність,
сповнений рішучості посилити дії проти нетерпимості в рамках
Плану дій, ухваленого на конференції Віденського саміту,
вітаючи ініціативи міжнародних організацій, урядів і різних
секторів суспільства, спрямовані на заохочення культури
терпимості, зокрема ті, що були вжиті фахівцями ЗМІ, і звертаючи
увагу на те, що саме ці фахівці мають особливо вигідну позицію для
сприяння цим ініціативам і забезпечення їх загального сприйняття в
усіх секторах ЗМІ,
звертаючи увагу на те, що ЗМІ можуть зробити позитивний
внесок у боротьбу з нетерпимістю, заохочуючи, зокрема, культуру
розуміння між різними етнічними, культурними й релігійними групами
суспільства,
підкреслюючи, як і в статті 10 Європейської конвенції з прав
людини (
995_004 ), незалежність та автономність фахівців і
організацій ЗМІ, а також потребу уникати заходів, що суперечать
цим принципам,
беручи до уваги, що можна успішно запрошувати фахівців ЗМІ до
дальшого висвітлення проблем нетерпимості у все більш
мультикультурних і багатоетнічних державах-членах, а також до
можливого вжиття заходів для сприяння терпимості та
взаєморозумінню,
вірячи в те, що такі заходи можна було б впроваджувати на
різних рівнях, у т. ч. в школах журналістики й організаціях ЗМІ, а
також у процесі здійснення журналістами їхніх функцій,
вірячи також у те, що успіх таких заходів великою мірою
залежить від ступеня залучення різних категорій фахівців сектора
ЗМІ, зокрема власників ЗМІ, управлінців, видавців, письменників,
режисерів передач, журналістів і рекламодавців,
зважаючи на рекомендацію Парламентської асамблеї 1277 (1995)
"Про мігрантів, етнічні меншини та ЗМІ",
рекомендує урядам держав-членів:
1) ознайомити перераховані нижче цільові групи з напрямками
дій, викладеними в Додатку до цієї Рекомендації:
- установи преси, радіо, телебачення, а також нові
комунікативні та рекламні підрозділи;
- представницькі органи фахівців ЗМІ в цих секторах;
- органи регулювання й саморегулювання в цих секторах;
- школи журналістів та інститути підвищення кваліфікації
працівників ЗМІ;
2) вивчити в позитивному аспекті всі запити, що стосуються
підтримки ініціатив, ужитих відповідно до цілей цієї Рекомендації.
Додаток
до Рекомендації N R (97) 21
Напрямки дій, викладені нижче, мають на меті висвітлити
невичерпність прикладів професійних практичних заходів, що
сприяють культурі терпимості, яка заслуговує на ширше застосування
в різних секторах ЗМІ, перерахованих вище.
Професійні практичні заходи, що сприяють культурі терпимості
Школи журналістики й інститути підвищення кваліфікації
працівників ЗМІ, якщо вони ще не зробили цього, можуть успішно
впроваджувати в навчальні плани спеціальні курси, що мають на меті
розвиток розуміння професіоналізму. Це сприятиме:
- залученню ЗМІ до життя багатоетнічних і мультикультурних
суспільств;
- внеску, який ЗМІ зможуть зробити в справу поліпшення
взаєморозуміння між різними етнічними, культурними й релігійними
громадами.
Підрозділи ЗМІ могли б успішно здійснювати підвищення
кваліфікації своїх фахівців на всіх рівнях з проблем професійних
стандартів терпимості й нетерпимості без відриву від роботи або
надавати можливості робити це в позаробочий час.
Проблема нетерпимості потребує засудження як з боку
громадськості, так і самими ЗМІ. Досвід професійних медіа-кіл
свідчить про те, що установи ЗМІ могли б успішно зосередитись на
таких питаннях, як:
- подання достовірної і точної інформації про випадки расизму
й нетерпимості;
- подання інформації про випадки напруги між громадами в
делікатній формі;
- уникнення стереотипного, яке принижує гідність, зображення
представників культурних, етнічних або релігійних громад у
публікаціях і передачах;
- обговорення поведінки якоїсь особи поза її належністю до
громади, якщо це не позначається на змісті інформації;
- зважена й об'єктивна характеристика культурних, етнічних і
релігійних громад, яка відображала б також їхні перспективи й
світогляд;
- збудження громадської думки щодо бід, які несе
нетерпимість;
- поглиблення в суспільстві розуміння й визнання розходжень;
- викриття ідей, що лежать в основі зауважень нетерпимого
характеру, зроблених промовцями під час інтерв'ю, доповідей,
дебатів;
- аналіз впливу джерела інформації на саму інформацію;
- різнорідність працівників в установах ЗМІ та ступінь їх
відповідності багатоетнічному й мультикультурному складу читачів,
слухачів або глядачів.
3. Представницькі органи фахівців ЗМІ
З метою сприяння культурі терпимості представницькі органи
різних категорій фахівців ЗМІ можуть успішно запроваджувати
програми дій або практичні ініціативи.
Ці ініціативи й дії могли б поширюватися разом із
розробленими в різних секторах ЗМІ кодексами поведінки, які
регулюють проблеми дискримінації й нетерпимості завдяки заохоченню
фахівців ЗМІ робити позитивний внесок у розвиток терпимості та
взаєморозуміння між різними релігійними, етнічними й культурними
групами суспільства.
Тоді як спеціальним зобов'язанням громадської служби мовлення
є сприяння культурі терпимості й розуміння, мовлення в цілому є
рушійною силою в справі створення атмосфери, яка відкидає
нетерпимість. Мовники могли б взяти за приклад тих, які,
наприклад:
- визначають належне місце для програм, у т. ч. і в
праймтайм, що можуть сприяти об'єднанню всіх людей, груп і громад,
а також виділяють пропорційну кількість ефірного часу різним
етнічним, релігійним та іншим громадам;
- формують мультикультурний підхід до змісту передач, щоб
уникнути тих із них, які характеризують суспільство з позиції
однієї культури й однієї мови;
- заохочують мультикультурний підхід у передачах, які
спеціально розраховані на дітей і молодь, щоб вони зростали з
розумінням того, що культурна, релігійна й етнічна різноманітність
є позитивною складовою в суспільстві;
- розвивають механізми обміну програмами на регіональному,
національному або європейському рівнях. Це виявилось корисним для
мобілізації громадської думки проти лиха нетерпимості, а також для
більшого заохочення громадських зв'язків у багатоетнічних і
мультикультурних суспільствах.
Хоча багатоетнічний і мультикультурний характер суспільства
споживання вже знайшов відображення в певній комерційній рекламі,
а деякі рекламодавці намагаються продукувати рекламу, що
відображає культурну, релігійну й етнічну різноманітність у
позитивному світлі, практичні заходи, що наводяться нижче, можуть
бути застосовані відповідними професійними колами.
У деяких країнах кодекси поведінки, розроблені в рекламному
секторі, забороняють дискримінацію за ознакою раси, кольору,
національності та ін.
Існують ЗМІ, які відмовляються демонструвати рекламу, що
зображає культурну, релігійну або етнічну різноманітність у
негативному світлі, наприклад, насаджуючи стереотипи.
Певні державні й приватні організації здійснюють рекламні
кампанії з метою сприяти терпимості. Можна запрошувати засоби
масової інформації брати активну участь у поширенні такої реклами.
