Пекінські тези
щодо принципів незалежності суддів
юридичної асоціації країн азійського
та тихоокеанського регіону
(LAWASIA)
(Прийняті провідними діячами
в галузі правосуддя в LAWASIA, а також суддями
з Азії та тихоокеанського регіону в Пекіні в 1995 р.
та схвалені на засіданні ради LAWASIA в 2001 р.)
1. Судова система є однією з найцінніших інституцій в
суспільстві.
2. Загальна декларація з прав людини (ст. 10) (
995_015 ) та
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 14(1))
(
995_043 ) гарантує право кожної особи на розгляд її справи
компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому
законом порядку.
Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію
цього права.
3. Незалежність суддів передбачає, що:
a) судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з
власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання,
прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин;
b) судді мають юрисдикцію, пряму або шляхом перегляду, над
усіма питаннями правового характеру.
4. Підтримка незалежності суддів є дуже важливою для
досягнення цілей та належного функціонування суспільства, що
базується на верховенстві права. Незалежність суддів має
гарантуватися державою та бути прописана в Конституції чи законі.
5. Обов'язком суддів є повага до цілей та функцій інших
інститутів влади. У свою чергу, інші інститути влади повинні
поважати цілі та функції судової влади.
6. У процесі прийняття рішень судді є незалежними від своїх
колег по суду, жодна ієрархічна структура суддівства і жодна
різниця у ранзі чи класі суддів ніяким чином не можуть ставати на
перешкоді праву судді на індивідуальне чи колективне відправлення
правосуддя. У свою чергу, судді, індивідуально та колективно,
мають здійснювати свої функції відповідно до Конституції та
законів.
7. Судді мають підтримувати принцип неупередженості та
незалежності шляхом уникання упередженості чи схожості на
упередженість у своїй власній діяльності.
8. За межами своїх посадових обов'язків судді, як і
будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження
думок, віросповідування, участі в зібраннях та асоціаціях.
9. Судді мають право засновувати чи вступати в асоціації
суддів, входити в інші організації, що представляють інтереси
суддів та розвивають їх професійні навички, а також здійснювати
іншу діяльність для захисту своєї незалежності.
10. Цілі та функції суддів включають:
a) гарантування безпеки життя усіх людей та верховенства
права;
b) сприяння, у межах судових функцій, дотриманню та
досягненню принципу захисту прав людини;
c) об'єктивне відправлення правосуддя між громадянами та між
громадянином і державою;
11. Для досягнення суддями своїх цілей та реалізації своїх
функцій судді повинні обиратися на засадах компетентності,
неупередженості та незалежності.
12. Спосіб обрання суддів повинен гарантувати обрання
найбільш кваліфікованого кандидата на посаду. Такий спосіб має
захищати від будь-якого впливу та забезпечувати призначення
компетентних, незалежних та неупереджених осіб.
13. У процесі обрання суддів не повинно бути жодної
дискримінації за ознаками раси, кольору, статі, мови, релігії,
політичних чи інших поглядів, національного або соціального
походження, майнового стану, місця народження або статусу, за
винятком вимог щодо громадянства, що не можуть вважатися
дискримінацією.
14. Структура юридичних професій та шляхи, що приводять
особу - юриста на посаду судді, різняться в різних країнах. У
деяких країнах судова служба - це служба кар'єрна(*), в інших
судді вибираються серед практикуючих представників юридичної
професії(**). Тим не менше, в усіх країнах повинні бути прийняті
відповідні процедури, що гарантують справедливе і прозоре
призначення суддів.
(*) Відбір на посаду може починатися одразу після закінчення
навчального закладу і потім, як правило, після тривалого
стажування відбувається поступове просування по службі
(прим.пер.).
(**) Наприклад, може ставитися вимога стажу на посаді
прокурора чи адвоката (прим.пер.).
15. У деяких країнах призначення суддів здійснюється після
консультації з Комісією з питань суддівської служби, тобто органу,
що покликаний забезпечити обрання належних кандидатів. У країнах,
де існує такий чи подібний орган, до складу цього органу мають
входити представники вищих судових ланок та незалежні юристи для
того щоб забезпечити обрання незалежних, компетентних та
неупереджених суддів.
16. У випадку відсутності такого органу процедура призначення
суддів має бути чітко визначена, а інформація про неї відома
широкому загалу.
17. Підвищення судді на посаді має засновуватися на
об'єктивній оцінці чесності кандидата та незалежності його рішень,
професійної компетенції та досвіду.
Строк перебування на посаді
18. Судді мають право на гарантований строк перебування на
посаді.
19. У деяких країнах строк перебування на посаді залежить від
певних процедур, наприклад переобрання шляхом публічного
голосування чи інших підстав.
20. Тим не менше, бажано, щоб всі судді, що працюють у судах
однієї юрисдикції, призначалися на той самий строк, який би
закінчувався при досягненні певного віку.
21. Строк перебування судді на посаді не може змінюватися під
час перебування на посаді.
22. Суддя не може бути усунений з посади, за винятком
випадків неспроможності виконувати свої обов'язки або
невідповідної поведінки, що робить його негідним посади судді.
23. Причини звільнення суддів можуть різнитися в різних
державах через історичні та культурні особливості. В деяких
країнах традиційним є звільнення суддів парламентом. В інших
країнах існують досить незручні процедури звільнення: звільнення
відбувається з певних передбачених причин, але такі правила
використовуються рідко, оскільки звільнення навіть з
найсерйозніших причин можуть бути підставою для зловживань,
неправильного тлумачення підстав тощо.
24. У країнах, де немає парламентської процедури звільнення
суддів або відкликання суддів шляхом публічного голосування,
процедура звільнення суддів має знаходитися під контролем
суддівського корпусу.
25. У країнах, де немає парламентської процедури звільнення
суддів або відкликання шляхом публічного голосування, потрібно
вжити заходів для захисту суддів від незаконних звільнень; на
першому етапі розгляду має відбуватися вивчення підстав для
звільнення для того, щоб виявити, чи потрібно починати формальну
процедуру звільнення. Формальна процедура звільнення має
розпочинатися, тільки якщо попередня процедура виявила, що є
достатні причини для її початку.
26. В будь-якому випадку суддя, що підлягає звільненню,
повинен мати право на чесні слухання.
27. Будь-які дисциплінарні стягнення, відсторонення чи
звільнення судді мають відповідати прийнятим стандартам поведінки
судді.
28. Рішення у справах з дисциплінарних питань мають бути
опубліковані незалежно від того, чи слухання проходили за
закритими дверима, чи були публічними.
29. Розпуск суду не повинен бути підставою для звільнення
суддів, що працюють у ньому. У такому випадку судді обов'язково
повинні бути переведені до інших судів того самого рівня і на той
самий строк. Судді, яким неможливо знайти відповідну посаду, мають
отримати відповідну компенсацію.
30. Судді за вимогою виконавчої влади не можуть бути
переведені з суду однієї юрисдикції до суду іншої юрисдикції чи з
одної посади на іншу без їхньої особистої згоди; але якщо таке
переведення є наслідком певної узгодженої з представниками
суддівського корпусу політики, надання такої згоди не може
безпричинно затримуватися.
31. Судді мають отримувати адекватну винагороду за свою
роботу, їм мають ставитися адекватні строки та відповідні умови
праці. Заробітна плата не може бути знижена під час строку
перебування судді на посаді, за винятком тих випадків, коли таке
зниження є частиною економічних заходів, на які погодилася
принаймні більша частина суддів відповідного суду.
32. Без шкоди для питань дисциплінарного характеру, права на
звернення до суду чи права на отримання компенсації від держави,
відповідно до національного законодавства, судді мають бути
захищені від цивільних позовів проти них, що передбачають
відшкодування шкоди, за виконання своїх функцій чи упущення в
роботі.
33. Судді мають юрисдикцію над усіма питаннями правового
характеру, включаючи питання власної юрисдикції та компетенції та
ексклюзивне право вирішувати чи належить певне питання до їх
компетенції, як це визначено в законі.
34. Юрисдикція вищого суду держави не може бути обмежена без
згоди членів цього суду.
Адміністративні питання роботи суддів
35. Розподіл судових справ є внутрішньою адміністративною
функцією, контроль за яким має відбуватися під наглядом голови
відповідного суду.
36. Судді або певний орган, більшість у якому складають
судді, несуть повну відповідальність за адміністративну діяльність
судів, включаючи призначення, нагляд та контроль за персоналом та
його підтримку.
37. Бюджет суду складається компетентним уповноваженим
органом у співпраці з суддями. Коштів, що виділяються, потрібно
бути достатньо для нормального функціонування кожного суду.
Відносини з виконавчою владою
38. Виконавча влада може вплинути на суддів через умови
оплати праці чи матеріальне забезпечення судів, але вона не
повинна використовуватися як тиск на суддю чи суддів.
39. Судді не вправі приймати будь-які подарунки чи
матеріальну допомогу, якщо це пов'язано з виконанням ними своїх
посадових обов'язків.
40. Виконавчі органи повинні гарантувати охорону і фізичний
захист суддів та членів їх сімей.
41. Судді повинні мати всі необхідні для здійснення своїх
функцій ресурси.
42. У разі економічних негараздів, коли важко забезпечити
судову систему всім необхідним для виконання суддями своїх
функцій, принципи верховенства прав та захисту прав людини
вимагають, щоб потреби судової системи та суддів мали найвищий
пріоритет при розподілі ресурсів.
43. Деякі обмеження незалежності суддів допустимі в періоди
значної суспільної небезпеки, але тільки тимчасово, на період,
який вимагає ситуація, та на умовах, передбачених законом, у
суворій відповідності до міжнародно визнаного мінімуму та можуть
бути питанням судового розгляду. У таких надзвичайних ситуаціях
держава має гарантувати, що цивільні особи, звинувачені у
кримінальних порушеннях будь-якого характеру, заслуховуються
звичайними судами (для цивільних осіб), які можуть у разі
необхідності бути розширені за рахунок додаткових компетентних
громадських суддів. Адміністративне затримання осіб без
звинувачення підлягає перегляду звичайними судами шляхом habeas
corpus (перегляду судом законності арешту) або подібних процедур.
44. Юрисдикція військових трибуналів обмежується військовими
порушеннями, вчиненими військовим персоналом. Завжди повинно
існувати право апеляції до юридично кваліфікованого апеляційного
суду або передбачено інші способи змінити чи відмінити рішення.
