Договір з Угорщиною
(Тріанонський договір)
(витяг)
Понад передбачені вище платежі Угорщина здійснить, відповідно
до порядку, встановленого Репараційною комісією, повернення
забраної, загарбаної чи секвестрованої готівки, а також повернення
живого інвентарю, всіляких предметів і зібраних, загарбаних або
секвестрованих цінностей у тих випадках, коли буде можливо
впізнати їх на територіях, які належать Угорщині або її союзникам,
чи на територіях, які залишаються у володінні Угорщини або її
союзників до повного виконання цього Договору.
У порядку застосування постанов статті 168 Угорщина
зобов'язується повернути за належністю кожній із союзних і тих, що
об'єдналися, держав усі акти, документи, предмети старовини й
мистецтва, всілякі наукові та бібліографічні матеріали, загарбані
на територіях, що зазнали вторгнення, незалежно від того, чи
належать вони державі, чи провінційним, комунальним, благодійним
або церковним управлінням, чи іншим громадським або приватним
установам.
Угорщина поверне також речі того ж гатунку, зазначені в
попередній статті, загарбані від 1 червня 1914 року на
відступлених територіях, окрім речей, куплених у приватних
власників.
Репараційна комісія застосовуватиме до цих речей, в разі
необхідності, постанови статті 191 частини IX (Фінансові
положення) цього Договору.
Угорщина поверне за належністю кожній із заінтересованих
союзних і тих, що об'єдналися, держав усі історичні акти,
документи й мемуари, котрі перебувають у володінні її громадських
установ і мають пряме відношення до відступлених територій, будучи
вилученими у них упродовж десяти останніх років. Останній період,
оскільки це стосується Італії, братиме початок від дня
проголошення Королівства (1861 рік).
Позаяк це стосується всіляких предметів, що мають художній,
археологічний, науковий чи історичний характер і входять до складу
колекцій, які раніше належали Урядові Австро-Угорської монархії
або Короні, якщо вони не складають предмета інших постанов цього
Договору, Угорщина зобов'язується:
a) вступити в переговори з заінтересованими державами, коли
до неї буде така вимога, про полюбовну угоду, на підставі якої
всілякі частини названих колекцій або всі ті з зазначених вище
предметів, котрі мали б належати до духовної спадщини відступлених
округів, можна буде на основі взаємності репатріювати до округів
їх походження;
b) нічого не відчужувати й не розпорошувати з названих
колекцій, не розпоряджатися ніякими з названих предметів упродовж
двадцяти років, хіба що до закінчення цього строку буде укладено
особливу угоду, але убезпечувати їхню схоронність і добре їх
зберігання; тримати їх, так само як інвентарі, каталоги та
адміністративні документи, дотичні до названих колекцій, у
розпорядженні громадян, котрі їх вивчають, кожної з союзних і тих,
що об'єдналися, держав.
Навзаєм Угорщина матиме право звернутися до названих держав,
а надто до Австрії, для укладення на тих же умовах, що вказані
вище, угод, необхідних для репатріації в Угорщину зазначених вище
колекцій, документів і предметів, до яких застосовуватимуться
гарантії, передбачені в підпункті "b".
Нові держави, які виникли з колишньої Австро-Угорської
монархії, та держави, які отримують частину територій цієї
монархії, зобов'язуються, зі свого боку, повернути Угорщині акти,
документи і мемуари, котрі не сягають далі двадцяти років, мають
пряме відношення до історії або управління австрійської території
та принагідно знайдуться на відступлених територіях.
Ключников Ю.В., Сабанин А.В. Трианон. - М., 1926. - С. 55,
67-68.
Україна в міжнародно-правових відносинах,
книга 2, Правова охорона культурних цінностей,
Київ, Юрінком Інтер, 1997
