Договір із Туреччиною
(Севрський договір)
(витяг)
Упродовж шести місяців після того, як набере чинності цей
Договір Оттоманський уряд мусить повернути Урядам союзних держав
трофеї, архіви, предмети історичних спогадів або творів мистецтва,
загарбаних після 29 жовтня 1914 року у названих держав або в їхніх
громадян, у т. ч. громад та усіляких об'єднань, контрольованих
громадянами.
Передачу цих предметів буде проведено в місцях і на умовах,
встановлених тими Урядами, яким вони мають бути повернені.
Протягом дванадцяти місяців після того, як набере чинності
цей договір, Оттоманський уряд скасує чинне оттоманське
законодавство щодо старожитностей і вживе необхідних заходів для
видання нових законів, які спиратимуться на правила, встановлені в
поданому нижче додатку, що їх треба буде винести на затвердження
Фінансової комісії до представлення їх на голосування парламенту і
виконання яких, на основі повної рівності між усіма націями,
Оттоманський уряд зобов'язується забезпечити.
Під старожитностями слід розуміти всілякий витвір або
результат діяльності людини, що передує 1700 рокові.
Законодавство про захист старожитностей має діяти радше
заохоченням, ніж погрозами.
Усяка особа, яка відкрила старожитність, не маючи дозволу,
вказаного в параграфі 5, і повідомить про це відкриття посадову
особу відповідного оттоманського міністерства, має отримати
винагороду, пропорційну цінності знахідки.
Ніяка старожитність не може бути відчужувана інакше як на
користь відповідного оттоманського міністерства, хіба що останнє
відмовиться придбати таку.
Ніяка старожитність не може бути вивезена з країни без
ліцензії, що видається названим міністерством.
Усяка особа, яка умисно чи з необережності руйнує чи
пошкоджує старожитність, повинна підлягати стягненню, яке слід
установити.
Усяке риття землі або всілякі розкопки з метою розшуку
старожитностей забороняються під загрозою штрафу, якщо тільки мова
не йде про осіб, які мають дозвіл відповідного оттоманського
міністерства.
Буде вироблено справедливі умови для дозволу тимчасового чи
постійного відчужування земельних ділянок, які можуть становити
історичний чи археологічний інтерес.
Дозвіл проводити розкопки видаватиметься лише тим особам, які
нададуть достатні гарантії археологічного досвіду. Оттоманський
уряд, видаючи цей дозвіл, не повинен діяти в такий спосіб, щоби
відсторонювати без достатніх підстав учених якоїсь нації.
Предмети, знайдені внаслідок розкопок, можуть бути поділені
між особою, яка проводила розкопки, і Оттоманським урядом у
встановленому цим останнім співвідношенні. Якщо з наукових підстав
поділ є неможливим, то особа, яка знайшла, має отримати
справедливу компенсацію за частину, знайдену при розкопках.
Усілякі предмети, що становлять релігійний, археологічний чи
художній інтерес, загарбані після 1 серпня 1914 року на території,
яка зараз уже не складає частину Туреччини, мають бути впродовж
дванадцяти місяців після того, як набере чинності цей Договір,
повернені Оттоманським урядом Урядові тієї території, на якій
названі предмети було захоплено.
Якщо ці предмети стали приватною власністю якоїсь особи,
Оттоманський уряд мусить ужити необхідних заходів, через примусове
відчуження або інакше, щоб бути в змозі виконати зобов'язання,
передбачене цією статтею.
Списки предметів, що підлягають поверненню на підставі цієї
статті, буде передано Оттоманському урядові заінтересованими
Урядами протягом шести місяців після того, як набере чинності цей
Договір.
Оттоманський уряд зобов'язується зберегти книги, документи і
рукописи Бібліотеки Російського археологічного інституту в
Константинополі, що знаходяться в його володінні, та передати їх
тим властям, котрі союзні Уряди, захищаючи права Росії, можуть
назвати. Надалі від цього моменту Оттоманський уряд мусить
забезпечити всякій особі, яка отримала належний дозвіл від
якої-небудь із союзних держав, вільний доступ до названих книжок,
документів і рукописів.
Ключников Ю.В., Сабанин А.В. Севр и Лозанна. - М., 1927. - С.
131-133.
Україна в міжнародно-правових відносинах,
книга 2, Правова охорона культурних цінностей,
Київ, Юрінком Інтер, 1997
