Конвенція
держав-учасниць ГУУАМ про взаємне
надання допомоги з консульських питань
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 150-IV ( 150-15 ) від 12.09.2002 )
Держави-учасниці цієї Конвенції, іменовані надалі
"Сторонами",
з метою подальшого розвитку співробітництва в консульській
сфері, прагнучи в інтересах своїх громадян до удосконалення
системи захисту їхніх законних прав і інтересів на території
третіх країн,
на розвиток положень Віденської конвенції про консульські
зносини від 24 квітня 1963 року (
995_047 ), а також відповідних
двосторонніх конвенцій,
підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені у цій
Конвенції, застосовуватимуться норми міжнародного права,
багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів,
вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:
Сторони будуть сприяти всебічному співробітництву
консульських служб у різних сферах консульської діяльності й
обмінюватися досвідом роботи шляхом проведення консультацій,
організації семінарів і обміну стажистами, налагодження між собою
різних форм зв'язків.
Сторони за взаємною згодою у кожному конкретному випадку
будуть надавати одна одній взаємну допомогу по захисту прав та
інтересів громадян Сторін на території третіх держав, за згодою
останніх, у випадку відсутності в цих державах дипломатичних
представництв і консульських установ однієї зі Сторін.
Ця допомога буде здійснюватися в рамках компетенції
дипломатичного представництва або консульської установи і
стосуватися:
- інформування по дипломатичних каналах про нещасні або
смертельні випадки, що трапилися з громадянами Сторін;
- надання сприяння, у рамках можливого, громадянам, які
постраждали в результаті нещасних випадків або надзвичайних
ситуацій, і інформування консульської служби відповідної Сторони;
- сприяння в організації розшуку громадян, місце перебування
яких невідоме, з наступною передачею отриманої інформації
консульській службі Сторони, громадянами якої вони є;
- одержання відомостей про громадян Сторін, які були
затримані або заарештовані в державі перебування, і інформування
консульської служби держави, громадянами якої вони є;
- інформування з питань медичної чи юридичної допомоги в
державі перебування шляхом надання відомостей про відповідних
фахівців;
- витребування і пересилання документів, необхідних для
захисту законних інтересів громадян з соціально-правових,
спадкоємних, майнових та інших питань;
- вивчення питань, що стосуються консульської тематики, у
діяльності держави перебування і взаємної інформації про них.
Сторони будуть інформувати одна одну про спроби використання
підроблених паспортів і віз, фальсифікації інших документів
громадянами держав Сторін.
Фінансова допомога, витрати на репатріацію та інші можливі
витрати, що виникли в результаті надання допомоги відповідно до
Статті 2 цієї Конвенції, повинні бути покриті за рахунок коштів
країни громадянства особи, яка постраждала.
Консульські збори за дії однієї Сторони по захисту в державі
перебування прав та інтересів юридичних і фізичних осіб інших
Сторін будуть стягуватися згідно з тарифом консульських зборів
держави першої Сторони для відшкодування її витрат за згадані дії.
Питання, пов'язані із захистом прав та інтересів громадян
Сторін, будуть вирішуватися по дипломатичних каналах за взаємною
згодою у кожному конкретному випадку, виходячи з можливостей та
компетенції дипломатичних представництв і консульських установ
Сторін.
Сторони обміняються по дипломатичних каналах списком своїх
дипломатичних представництв і консульських установ у третіх
країнах і надалі будуть інформувати одна одну про їхнє відкриття
чи закриття.
Ця Конвенція не зачіпає зобов'язань Сторін за іншими
міжнародними договорами, учасниками яких вони є.
За взаємною згодою Сторін до цієї Конвенції можуть бути
внесені зміни і доповнення, що оформляються окремими протоколами,
які є невід'ємною частиною цієї Конвенції і набувають чинності в
порядку, передбаченому Статтею 10 цієї Конвенції.
Ця Конвенція набуває чинності з дати здачі депозитарію
третього повідомлення, що підтверджує виконання
державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, необхідних для
набуття Конвенцією чинності. Для Сторін, що здадуть свої
повідомлення після такої дати, Конвенція набуде чинності з дати
отримання депозитарієм такого повідомлення.
Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї інших держав, що
вступили до ГУУАМ і поділяють цілі та принципи Конвенції.
Приєднання до цієї Конвенції здійснюється шляхом передачі
депозитарію документів про приєднання. Для Сторони, що
приєднується до цієї Конвенції, вона набуде чинності з дати
отримання депозитарієм документа про приєднання.
Кожна зі Сторін може вийти з цієї Конвенції шляхом
направлення повідомлення депозитарію по дипломатичних каналах у
письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію. Для
такої Сторони Конвенція припиняє дію через три місяці з дати
отримання відповідного повідомлення депозитарієм.
Вчинено в місті Ялта 7 червня 2001 року в одному дійсному
примірнику азербайджанською, англійською, грузинською,
молдовською, російською, узбекською та українською мовами, при
цьому всі тексти є автентичними.
Дійсний примірник зберігається в Кабінеті Міністрів України,
який є депозитарієм цієї Конвенції, що направить кожній
державі-учасниці Конвенції її завірену копію.
За Азербайджанську Республіку
За Грузію
За Республіку Молдова
За Республіку Узбекистан
За Україну
